Розвиток уваги, пам'яті та уяви

УВАГА

Увага здійснює відбір актуальних, особистісно значущих сигналів із розмаїття всіх доступних сприйняттю і за рахунок обмеження поля сприйняття забезпечує зосередженість у даний момент часу на якомусь об'єкті {предметі, події, образі, міркуванні).

Навчальна діяльність вимагає гарного розвитку довільної уваги. Дитина повинна вміти зосередитись на навчальному завданні, про­тягом тривалого часу утримувати на ньому інтенсивну (концентро­вану) увагу, з певною швидкістю змінювати напрямок уваги, плавно переходячи з однієї задачі до іншої. Однак молодшим школярам властива доволі слабка довільна увага, довільність пізнавальних про­цесів у дітей 6-8 і 9-11 років виникає лише на піку вольового зусилля, коли дитина спеціально організовує себе під натиском обставин або за власним спонуканням. У звичайній обстановці їй ще важко так організувати свою психічну діяльність.

Слабкість довільної уваги — одна з основних причин шкільних труднощів; низької успішності та недисциплінованості. Інша важлива вікова особливість молодших школярів — пере­важний розвиток мимовільної' уваги у порівнянні з довільною: все нове, несподіване, яскраве, цікаве саме по собі привертає увагу учнів без жодних зусиль з їхнього боку. Діти можуть упустити іс­тотні деталі в навчальному матеріалі і звернути увагу на несуттєві тільки тому, що вони привертають увагу. 

Ще одна вікова особли­вість молодших школярів —  порівняно невисока стійкість уваги. Першокласники і другокласники ще не вміють довгостроково зо­середжуватися на роботі, особливо якщо вона нецікава й одно­манітна; їх увага легко відволікається. З цієї причини діти можуть не виконати завдання в строк, зменшити темп і ритм діяльності, пропустити букви в слові і слова в реченні. Третьокласники вже здатні сконцентровувати увагу на навчальній роботі безперервно протягом усього уроку.

Розвиток довільної уваги відбувається через певні вікові стадії. Досліджуючи довкілля, дитина у віці 2-5 років виділяє лише деякі предмети, у віці 6-9 років здатна цілісно описати ситуацію, у віці від 9 років — інтерпретувати події. При цьому розвиток довільної уваги дітей спочатку забезпечує реалізацію тільки цілей, поставлених до­рослими, а потім і цілей, поставлених дітьми самостійно.

Суть впливу усної інструкції на організацію довільної уваги по­лягає в тому, що вона не тільки виділяє об'єкт із середовища, але й створює можливість продовжити стан активації слідів, не допус­тити їх передчасного згасання. Організовуючи спеціальну діяльність з сигналами (наприклад, їх лічбу), словесне розпорядження вносить фактор новизни і тим самим сприяє утриманню об'єкта в полі ува­ги до завершення дії з ним, тобто збереженню контролю за дією, що виконується.

На ранніх фазах розвитку дитини її довільна увага розділена між нею та дорослим. Дорослий виділяє об'єкт із середовища, вказуючи на нього жестом чи словом; дитина відповідає на цей сигнал, фіксуючи поглядом названий предмет або беручи його в руки. Ука-зання на предмет жестом чи словом примусово змінює напрям уваги дитини, тим самим заданий предмет виділяється для неї Із зовніш­нього поля. Дитина, яка вже вміє говорити, може самостійно назва­ти предмет і довільно виділити його з середовища у такий спосіб. Функція аналізу середовища, яка раніше була розділена між дорос­лим і дитиною, стає для дитини внутрішньою і виконується нею самостійно. Отже, довільна увага тісно пов'язана з промовою. Цей зв'язок виявляється у підпорядкуванні поведінки дитини як словес­ним указівкам дорослих («Діти, розгорніть зошити!»), так і власній мовній інструкції.

Довільна увага розвинена повністю у дітей 12-16 років, а у молод­ших школярів, поряд із деякою здатністю довільно керувати своєю поведінкою, переважає мимовільна увага. Через це їм важко зосе­редитися на одноманітній і малопривабливій для них роботі або на роботі цікавій, але такій, що потребує розумового напруження. З цієї причини у процесі навчання спід застосовувати елементи гри і досить часто змінювати форми діяльності.

ПАМ'ЯТЬ

Пам'ять — це процес отримання, збереження і відтворення слідів минулого досвіду. Вважають, що у дошкільнят пам'ять є провідним психічним процесом. У цьому віці запам'ятовування відбувається головним чином мимоволі, що зумовлено недостатньо розвиненою здатністю до осмислення матеріалу, обмеженою у порівнянні зі стар­шими дітьми можливістю використання асоціацій та недостатнім досвідом, необізнаністю з прийомами запам'ятовування. Якщо події мали емоційну значущість для дитини і справили на неї враження, мимовільне запам'ятовування відрізняється особливою точністю і стійкістю. Відомо, що діти дошкільного віку легко запам'ятовують безглуздий матеріал (наприклад, лічилки) або об'єктивно осмислені, але недостатньо зрозумілі чи зовсім не зрозумілі їм слова, фрази, вірші. Причиною запам'ятовування такого матеріалу вважають інтерес дитини до його звукового подання, особливе емоційне ставлення до нього, сприйняття його як елементу гри. Крім того, стимулювати допитливість дитини і привертати особливу увагу може незрозумілість інформації.

Провідні види пам'яті у молодших школярів — емоційна й образна. Діти швидше і міцніше запам'ятовують усе яскраве, цікаве — все те, що спричиняє емоційний відгук. При цьому яскраве емоційне забарвлення може стати перепоною для спогаду про джерело інформації, оскільки практично неможливо відтворити почуття довільно. Наприклад, дитина, налякана зубним лікарем або директором школи, лякається при кожній зустрічі з ними, але не завжди усвідомлює, з чим пов'язане це почуття страху. Отже, незважаючи на те, що емоційна пам'ять забезпечує швидке і міцне запам'ятовування, не варто покладатися на неї як на бездоганний засіб зберігання інформації. До того ж сила та яскравість враження підвищує чіткість і міцність запам'ятовування лише у звичних умовах, у спокійній обстановці, а в екстремальних ситуаціях (наприклад, під час контрольної роботи) сильне потрясіння послаблює або навіть повністю глушить процес запам'ятовування.
Образна пам'ять теж має вади як засіб збереження інформації. Діти, дійсно, краще зберігають у пам'яті інформацію про конкретних осіб, предмети і події, ніж визначення, описи, пояснення. Однак образ може зазнати певної трансформації в період утримання в пам'яті. У процесі зберігання зорового образу в пам'яті з ним відбуваються, як правило, такі типові зміни: спрощення (опускання деталей); деяке перебільшення окремих елементів, що призводить до перетворення фігури в більш одноманітну.
Отже, учні початкових класів найміцніше запам'ятовують і здатні відтворити образи із емоційним забарвленням: із несподіваними дивовижними рисами; такі, що рідко трапляються у житті.

Однак слід мати на увазі, що образна пам'ять (як зорова, так і слу­хова) погано піддається довільному керуванню, а пам'ятати ви­разно тільки особливе, екстраординарне — ще не означає мати хорошу пам'ять. Хорошою пам'яттю традиційно вважають перш за все здатність запам'ятовувати словесну інформацію, а молодші школярі, особливо учні 1-2 класів, схильні до механічного, без усві­домлення смислових зв'язків усередині матеріалу, запам'ятовування такого виду інформації. Це пов'язано з поширеним способом оці­нювання зусиль учня. Близьке до тексту відтворення навчального завдання, з погляду дорослих, свідчить про сумлінне виконання дітьми домашньої роботи і зазвичай оцінюється високим балом. Це спонукає дитину відповідати якомога ближче до тексту. Крім того, діти ще не вміють користуватися різними способами узагаль­нення. Не володіючи розгорнутою промовою, діти ще не можуть вільно, своїми словами, викладати зміст прочитаного. Тому, побо­юючись припускатися неточностей, вони вдаються до дослівного відтворення.

Основним напрямком розвитку пам'яті в молодшому шкільному віці є стимулювання словесно-логічного запам'ятовування. Словес­но-логічну (символічну) пам'ять поділяють на словесну і логічну. Словесна пам'ять пов'язана з промовою і повністю формується тільки до 10-13 років. її відмінними рисами є точність відтворення і велика залежність від волі. Особливістю логічної пам'яті є запам'ятовування тільки змісту тексту. У процесі його вичленування відбувається переробка інформації в більш узагальнених поняттях, тому логічна пам'ять тісно пов'язана з мисленням. Один із прийомів логічного запам'ятовування — смислове групування матеріалу в процесі за­учування. Молодші школярі самостійно до цього прийому ще не вда­ються, тому що не вміють виділяти головне і суттєве. Однак якщо дітей спеціально навчати смисловому групуванню тексту, то навіть першокласники зможуть успішно впоратися з цим завданням.

Поступово довільна пам'ять стає тією функцією, на яку спира­ється вся навчальна діяльність дитини. її переваги — в надійності і зменшенні кількості помилок при відтворенні. Вона спирається на створення установки на заучування, тобто на зміну мотивації цієї діяльності. Активна мотивація, а також установка, що уточ­нює завдання, ставлять довільне запам'ятовування в більш спри­ятливе становище порівняно з мимовільним. Учитель організує установку, дає дитині вказівки, яким чином можна запам'ятати і відтворити те, що слід вивчити. Разом із дітьми він обговорює зміст і обсяг матеріалу, розподіляє його на частини {за змістом, за складністю запам'ятовування), вчить контролювати процес запам'ятовування, підкріплює його. Необхідною умовою усвідомле­ного запам'ятовування є розуміння. Вчителю спід фіксувати увагу дитини на необхідності зрозуміти те, що треба запам'ятати, та створити мотивацію запам'ятовування; збереження знань, на­буття навичок, що знадобляться не тільки для виконання шкільних завдань, а п у подальшому житті.

УЯВА

Уява — це процес перетворення наявних у пам'яті образів із ме­тою створення нових, які раніше ніколи людиною не сприймалися. У дитини уява формується в грі і спочатку вона невіддільна від сприйняття предметів і виконання з ними ігрових дій. У дітей 6-7 ро­ків уява вже може спиратися і на такі предмети, що зовсім не схожі на ті, що замінюються уявними.

Особливістю уяви молодших школярів, яка виявляється в нав­чальній діяльності, спочатку теж є опора на сприйняття (первинний образ), а не на уявлення (вторинний образ). Наприклад, коли учитель пропонує на уроці дітям завдання, що вимагає уявити собі ситуацію, для підтримки сюжету краще надати малюнок або декілька об'єктів, що стимулюють розвиток уявного сюжету.

Найбідьш яскравий і вільний прояв уяви молодших школярів можна спостерігати в грі, в малюванні, складанні розповідей і казок. У дитячій творчості прояви уяви різноманітні: одні відтворюють реальну дійсність, інші — створюють нові фантастичні образи і ситуації. Пишучи історії, діти можуть запозичати відомі їм сюжети, строфи віршів, графічні образи, часом зовсім не помічаючи цього. Однак нерідко вони спеціально комбінують відомі сюжети, створю­ють нові образи, гіперболізуючи окремі сторони і якості своїх героїв. Невтомна робота уяви — ефективний спосіб пізнання і засвоєння дитиною навколишнього світу, можливість вийти за межі особис­того практичного досвіду, найважливіша психологічна передумова розвитку творчого підходу до світу