Психолого-педагогічні особливості навчання учнів початкової школи

З періодом навчання в початковій школі збігаються межі мо­лодшого шкільного віку: з 6-7 до 9-10 років. У цей період пере­біг фізичного та психофізіологічного розвитку дитини забезпечує можливість систематичного навчання в школі, здобуття нових знань, умінь і навичок, нагромадження систематичних відомостей про навколишній світ, природу і суспільство. Зрозуміло, в учнів початкових класів не відразу формується правильне ставлення до навчання. Спочатку вони не розуміють, навіщо потрібно вчити­ся. Незабаром виявляється, що навчання — це праця, яка вимагає вольових зусиль, мобілізації уваги, інтелектуальної активності, самообмежень. Якщо дитина до цього не звикла, то в неї настає розчарування, виникає негативне ставлення до навчання. Тому вчитель повинен навести дитину на думку, що навчання — це не свя­то, не гра, а серйозна, напружена робота, однак дуже цікава: під час навчання можна довідатися про навколишній світ багато нового, важливого, потрібного. Важливо, щоб організація навчальної роботи підтверджувала слова вчителя.

Спочатку учні початкової школи добре вчаться, тому що вони вмотивовані взаєминами з колективом, але хочеться наголосити, що значну роль відіграє особистий мотив: бажання одержати гарну оцінку, схвалення вчителів і батьків.

Спочатку у школярів формується інтерес до процесу навчальної діяльності як такого, без усвідомлення значущості навчання. Інтерес до змісту навчальної діяльності, до здобування знань виникає із ча­сом на ґрунті зацікавленості у результатах власної навчальної праці. Саме на цій основі у школяра початкових класів формуються мотиви навч >ння вищого суспільного порядку, пов'язані з відповідальним ставленням до навчальних занять.

Формування Інтересу до змісту навчальної діяльності у школярів безпосередньо пов'язано з відчуттям ними задоволення від своїх досягнень. Це відчуття підкріплюється схваленням учителя, який підкреслює кожен, навіть найменший успіх, найменше просування вперед. Молодші школярі пишаються власними досягненнями, від­чувають особливий приплив сип, коли вчитель хвалить їх.

Учитель здатний справляти великий виховний вплив на молод­ших школярів лише у тому разі, якщо він стане незаперечним ав­торитетом для них із самого початку перебування дітей у школі. Авторитет учителя — найважливіша передумова для навчання І виховання у початкових класах.

Навчальна діяльність у початкових класах стимулює, насамперед, розвиток психічних процесів безпосереднього пізнання навколиш­нього світу — відчуттів і сприймань. Молодші школярі відрізняють­ся гостротою і свіжістю сприйняття, свого роду спостережливою допитливістю. Молодший школяр із живою цікавістю сприймає навколишнє середовище, яке з кожним днем розкриває перед ним усе нові й нові сторони.

Якщо дітям дошкільного віку властиве аналізувальне сприй­няття, то у процесі навчання в початковій школі має скластися синтезувальне² сприйняття. Розвиток інтелекту в цей період надає можливість установлювати зв'язки між елементами, що сприймають­ся. Це відображується, наприклад, у способі опису картини:

— дитина у віці 2-5 років перелічує назви предметів на картині;

— у віці 6-9 років — описує зображене на картині;

— у віці від 9 років — інтерпретує побачене,